Чернівецька єпархіяУкраїнської Греко-Католицької ЦерквиВладика Йосафат Мощич очолив Чин похорону за Героєм України, сотенним УПА — Мирославом Симчичем
У пʼятницю, 20 січня, у Катедральному соборі Преображення Христового, який знаходиться у місті Коломия, Коломийської єпархії УГКЦ, відбувся Чин Похорону за Мирославом Симчичем — Героєм України та сотенним УПА. Очолив поминальні моління єпарх Чернівецький Владика Йосафат Мощич.
Щоб вшанувати памʼять пана Мирослава, на поминальні моління прийшли представники влади та громадські діячі з всієї України, військовослужбовці, рідні та друзі сотенного УПА та й всі небайдужі громадяни нашої держави.
На заупокійному молінні Владиці Йосафату співслужити численно зібрані душпастирі Івано-Франківської Митрополії УГКЦ.
Героя України — Мирослава Симчича поховали із почестями на міському кладовищі «Монастирок» у місті Коломия.
За словами голови братства ОУН — УПА Богдана Боровича, Мирослав Симчич прожив героїчне життя і був прикладом для боротьби, пише Еспресо Захід.
«Один етюд з його життя. Він з дружиною познайомився в Сибіру. Вона приїхала в Запоріжжя, а він ще був там, — розповідає Богдан Борович. — Раїса захотіла виписати метрику на народження сина. Але не радянська система не захотіла. І тоді знайшла через кого передати записку, що не дають метрику. І Симчич погрозу написав у Верховну Раду, мовляв, я тут в Сибіру, але весь світ буде знати, що ви не даєте метрику. І її виписали. Він боровся до кінця».
«Це людина, яку все своє життя присвятила Україні, — каже історик, народний депутат України Володимир В’ятрович. — Попри цей складний шлях, він не ламався, не прогинався, він з тих, хто не міняв своєї думки. І навіть після проголошення незалежності України у деяких можновладців були спроби скористатися його іменем, їм це не вдавалося. Однаково стійкий був до того, щоб його зламати й причарувати, підкупити пільгами. Він не мінявся. Цей стержень, який був в нього варто наслідувати».
«Дякуючи йому ми Збройні сили, а не повстанці, — зауважив начальник відділення цивільно-військового співробітництва ОК Захід Андрій Рисюк. — Завдяки їхньому подвигу ми зараз друга армія у світі та незалежна країна. Сьогодні це шана тій людині, яка є прикладом для кожного захисника України. Що стосується військової звитяги, то підрозділом, який був в декілька разів меншим, він знищив підрозділ, який був у декілька разів більшим. Люди провели в засідці дуже великий термін, вони лежали доти, доки їх не накриє снігом. І вони взагалі були не помітні. Боєприпасів було настільки мало, що кожен постріл клали на ураження. Цю операцію вивчають у підручниках. Тому для майбутніх поколінь саме приклад звитяги військового колективу — це зразок».
Довідково:
Мирослав Симчич народився 5 січня 1923 року у селі Вижний Березів на Івано-Франківщині. У 19-річному віці вступив до лав ОУН.
Симчич прославився завдяки успішному бою за Космач у січні 1945 року. Тоді близько 200 упівців під його керівництвом знищили каральний загін НКВС, що налічував понад 400 осіб.
«У той час вже була організована досить серйозна військова сила: 16 сотень, від 180 до 220 осіб, добре озброєні. Нам наша розвідка дала знати з області, що готується напад на Космач. Наше командування вирішило їх не пустити. Ми довго йшли, зайшли до села Рушір, а це десь 6 кілометрів від Космача. Я подивився — місце прекрасне: з одного боку — дорога і міст через річку. Ми вирішили: якщо цей міст розібрати, то більшовики не зможуть проїхати до Космача, і треба їх зупинити. Перша машина мало не влетіла в обрив, де ми розкидали міст, підійшло так чотири машини, одна за одною, вантажні машини з солдатами, легкова з командуванням, з генерал-майором Дергачовим. Скільки там впало живих і хто там був з генералів, то я довідався у 1968 році, коли мене вдруге арештували, то там тоді впало 386 вбитих енкаведистів і 50 важкопоранених померли в Коломиї й в Івано-Франківську в шпиталях», — розповідав легендарний упівець виданню «Радіо Свобода».
Був затриманий 1948 року. Був на 25 років позбавлення волі, проте 1956-го термін скоротили. 1963 року Симчича звільнили. Вдруге Героя заарештували 1968-го. Загалом він провів 32,5 року у радянських концтаборах і вийшов на свободу лише в 1985 році.
Мирослава Симчича офіційно реабілітували лише 2017 року. У жовтні 2022 року Мирославу Симчичу присвоїли звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».
У березні 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення РФ Симчич наголошував, що наша держава вистоїть у боротьбі з окупантами й переможе.
«Це неправда, що ми слабші від Росії. Ми вистоїмо і дамо собі раду. І дамо Росії так в чоло, що вона більше не підніметься. Я був більше 30 літ в концтаборах і вивчив їхню (росіян — Ред.) психологію. Це люди, які не мають ні совісті, не честі, ніяких людських прикмет. Лиш одна сила може їх переконати», — говорив легендарний упівець.
